Стилі виховання

13.Лют.2018
Стилі виховання

Відомо, що родина – це колиска долі маленькою людини. І як тільки дитина з’являється на світ ми обираємо шлях, по якому вона буде йти. Саме від батьків залежить, які стосунки будуть будуватися між ними і малечею, адже «як корабель назвеш, так він і попливе».

Обравши вірний спосіб взаємодії з вашою дитиною, ви можете мінімізувати клопоти виховання.

Отже, психологи виділяють наступні стилі виховання дітей:

  • Авторитарний.

Цей стиль виховання характеризують жорсткі заборони з боку батьків, покарання. Такі батьки не вважають за потрібне рахуватися з думкою дитини про те, що вона хоче, що їй потрібно і до чого вона прагне. Часто авторитарні батьки спілкуються з дитиною погрозами, шантажем, або шляхом постановки умов.

Дитина відчуває себе ніким, його потреби та почуття не достойні уваги. Авторитарні батьки вважають, що вправі використовувати різні фізичні покарання, кричати на дітей, трясти їх, бити. Діти таких батьків можуть вирости як слабкими і безвідповідальними «жертвами», які вважають себе винними у всьому поганому, що коїться з ними, так і рішучими, жорсткими людьми, які віддають перевагу незалежності і твердості, але в той же час у всіх своїх невдачах звинувачують все і всіх, окрім себе.

  • Ліберальний.

Слоган ліберальних батьків «я все дозволяю». Дитина може використовувати вседозволеність, йому надають повну свободу і не потребують при цьому відповідати за те, що він робить чи говорить. Батьки відіграють роль доброго великого дорослого, який дає дитині поблажку, як безпорадному та безнадійному, відноситься до нього як до некомпетентного і несамостійного, а тому негідного уваги. Вони можуть відігравати роль мучеників, стійко переносячи все те, що коїть їх нерозумне і безвідповідальне дитя. Можлива і просто батьківська байдужість. Такий малюк робить все, що завгодно, до того моменту, поки батькам дійсно недопече і вони зі всієї сили починають сварити дитину. Звісно, дитина не розуміє, що коїться, адже ніхто їй не показав її рамки, а зараз на нього кричать через те, чого він сам і не знав. Для психологічного здоров’я дитини (і батьків відповідно) важливо, щоб були певні аргументовані рамки, так дитина почувається більш захищеною і відчуває, що головна в сім’ї не вона, а батьки. Адже, коли дитина думає, що вона керує сім’єю – це непосильна задача для неї, яка забезпечує капризну поведінку дитини. Але варто пам’ятати, що рамки які ви встановлюєте мають бути постійними. Якщо сьогодні не можна їсти після того, як почистили зуби, то завтра і наступний понеділок теж слідуйте цьому правилу.

Іноді психологи говорять, що якщо вже вибирати між авторитарним та ліберальним стилем виховання, то останній більш деструктивний.

  • Змішаний

Для гармонійного розвитку дитини важливим фактором є узгодження поглядів на виховання між батьками. Наприклад, мама може щось схвалювати, а тато в той же час проти. В такому разі дитина розгублюється і не розуміє, що ж все таки вірно, ні в чому не може бути впевнена, тому не відчуває себе захищеною. Почуття захищеності одне з фундаментальних почуттів, яке має забезпечити сім’я для гармонійного розвитку дитини  та для психологічного здоров’я всіх її членів.

Нажаль, діти, які зростають в таких родинах складають групу ризику по розвитку неврозів

  • Авторитетний / демократичний

Зрозуміло, що для забезпечення гармонійного розвитку для дитини важливо відчувати себе в безпеці, мати певні рамки. Щоб їх побудувати в родині вводять правила. Але ці правила мають бути адекватними та обґрунтованими. Обираючи такий стиль виховання, батьки висловлюють свою точку зору, але й вислуховують дитину. Перш за все це унікальний спосіб виховання для кожної родини. Адже в кожній сім’ї свої погляди і свої правила, які зручні саме для них.

Для того щоб краще зрозуміти, який стиль виховання притаманний вам, пропонуємо пройти тест.

 

ЯКИЙ У ВАС СТИЛЬ ВИХОВАННЯ?

(модифікація тесту Р.В. Овчарової)

Інструкція: виберіть варіант відповіді для кожного з десяти питань.

Текст опитувальника

  • Чи вважаєте Ви, що дитина повинна:
  1. ділитися з Вами всіма своїми думками і почуттями, розповідати про все, що відбувається з ним і навколо нього;
  2. розповідати Вам тільки те, чим він сам  захоче поділитись;
  3. залишати свої думки і переживання при собі.
  • Якщо ви дізнаєтесь, що ваша дитина взяла іграшку у іншої дитини за її відсутності і без дозволу, то ви:
  1. поговорите з дитиною «по душам», і дозволите йому самому прийняти вірне рішення;
  2. дозволите дітям самим розбиратися в своїх проблемах;
  3. насварите його при інших дітях і змусите повернути взяту без дозволу іграшку і вибачитись.
  • Якщо ваша дитина зазвичай активна, рухлива і не дуже дисциплінована, зосередився і добре виконав те, про шо ви його просили (зробив доручення, виніс сміття), то Ви:
  1. похвалите його і будете розказувати рідним і знайомим при кожній слушній нагоді про те, яка ваша дитина молодець;
  2. порадієте і постараєтесь вияснити, чому сьогодні все так добре вийшло;
  3. приймете все як має бути і скажете: «Завжди б так».
  • Дитина забула сказати вам «дякую», була не дуже ввічливою з вами. Як ви вчините?
  1. змусите дитину виправити свою помилку;
  2. не звернете увагу;
  3. не згадуючи про неввічливу поведінку дитини, розкажете йому якусь історію про те, як нечемність заважає нам жити.
  • Діти спокійно грають. У вас з’явилось трохи вільного часу. Чому ви будете робити?
  1. поспостерігаєте за тим, як діти грають і спілкуються, зі сторони, не вмішуючись;
  2. долучитися до гри: допоможете, підкажете і зробите зауваження;
  3. порадуєтесь, що в домі спокійно і займетеся своїми справами.
  • З яким із тверджень ви повністю згодні:
  1. почуття та переживання дитини поверхні, у нього все швидко проходить і тому не варто звертати увагу на його «вибухи» емоцій;
  2. емоції та переживання дитини важливі фактори, за допомогою яких його можна навчати та виховувати;
  3. почуття та переживання дитини унікальні і значимі, і відноситись до них треба дбайливо та якомога тактично.
  1. Ваш базовий принцип при взаємодії з дитиною:
  2. дитина слаба, нерозумна, недосвідчена і тільки дорослий може і повинен навчити і виховати його;
  3. у дитини великі можливості для саморозвитку, а співпраця дорослого має направлятись на максимальне підвищення активності самої дитини;
  4. дитини розвивається в основному під впливом спадковості, і керувати процесом його розвитку практично неможливо, так що головна турбота батьків, щоб дитина була здорова, сита і не вчиняла неприйнятних вчинків.
  • Як ви ставитесь до активності самої дитини:
  1. позитивно, адже без неї неможливий повноцінний розвиток особистості;
  2. негативно, так як активність дитини часто заважає всім планам навчання і виховання;
  3. позитивно, але тільки тоді, коли прояви активності узгоджені з батьками
  • Дитина не хоче виконувати ваше прохання. Ваші дії:
  1. нічого не станете робити. Не хоче робити і не треба;
  2. змусили б виконати прохання;
  3. постараєтеся обіграти своє доручення у цікавій для дитини формі
  • З яким із тверджень ви повністю згодні?
  1. дитина має бути вдячна дорослим за турботу про нього;
  2. якщо дитина не усвідомлює і не цінить турботу про неї, то вона неодмінно коли-небудь пошкодує про це;
  3. батьки мають бути вдячні дітям за їх любов та довіру.

 

Ключ до тесту

№ питання
Бали за відповідь «А» Бали за відповідь «Б» Бали за відповідь «В»
1. 2 3 1
2. 3 1 2
3. 2 3 1
4. 2 1 3
5. 3 2 1
6. 1 2 3
7. 2 3 1
8. 3 1 2
9. 1 2 3
10. 2 1 3

 

Тепер порахуйте всі набрані вами бали.

Якщо Ви набрали:

  • 25 до 30 балів, то ви віддаєте перевагу демократичному стилю виховання.
  • 20 до 24 балів, ви схильні до авторитарного стилю.
  • 10 до 19 балів, то ваш стиль спілкування ліберальний.