ВІКОВІ СТРАХИ ДІТЕЙ

26.Лют.2019
ВІКОВІ СТРАХИ ДІТЕЙ

Страх – це така сама невід’ємна частина нашого емоційного проявлення психіки як і радість, гнів, здивування, печаль… Страх несе в собі функцію збереження, адже один раз обпікшись дитина буде боятися гратися з плитою.

Страхи бувають звичайними та навіюваними. Останні здебільшого виникають завдяки дорослим. Ми часто самі вселяємо в наших дітей страх. Наприклад, лякаючи дітей неіснуючими персонажами, людьми: Бабайкою, чужим дядею, або навіть віддаючи команди «Не чіпай – вкусить», «Не підходь – впадеш». Дійсно, такий метод працює і дітей слід відгороджувати від загроз, але можливий інший спосіб: «Обережно» (і пояснити чому), «Будь уважним» (і вказати на що звернути увагу, краще сказати і показати).

Кожному віковому періоду притаманні свої страхи, пов’язані зі специфікою вікових змін, які переживають діти. Захаров А. І. виділяє наступні вікові страхи:

  • 1-3 роки: залишатися на самоті, болі (медичні процедури),  несподівані звуки.

На даному етапі онтогенезу інтенсивно розвивається інтелект та мислення, власне «Я». Розвиваються вольові якості, впевненість та відважність. В цей період слід бути дуже уважним і мудрим до своїх дітей, старатися не відгороджувати від найдрібніших «загроз» та давати дітям бути самостійними.

Як допомогти? В перші роки діти дуже залежать від почуття емоційної безпеки. Тому, якщо мама поряд, батьки розвивають «Я» дитини, не пригноблюють, то дитина спокійно сама подолає свої страхи. 

  • 3-5 років: казкові персонажі (Вовк, Баба Яга), самотності, темряви, замкненого простору.

Вік емоційного збагачення «Я» дитини. В цей період для дитини дуже важлива увага батька протилежної статі, увагу якого дитина потребує, якщо не отримує ,починає діставати різними шляхами (капризи, тривожність, нестійкий настрій).

Слід зауважити, що батьківські страхи передаються дітям, адже малеча набагато більше спостережливіша.

  • 5-7 років: формуються уявлення про час – з’являються страхи запізнитися, страх смерті.

Зверніть увагу, в 5 років характерним є нав’язливе повторення «поганих» слів. В такому випадку не слід карати дітей, а лише кожен раз повторювати наскільки це є неприйнятним.

Страх смерті може пройти сам по собі, якщо в сім’ї сприятлива атмосфера, якщо батьки самі постійно не говорять про свої захворювання, смерті близьких.

Слід звернути увагу, що гармонійний сімейний стан сприятливо впливає на вирішення дитячих проблем.

  • Молодші школярі: бути нехорошим, не відповідати очікуванням дорослих, бути поганим учнем.

Провідна діяльність першокласників змінюється з гри на навчання. Діти беруть на себе роль першокласника, з чим пов’язані притаманні страхи цього періоду.

  • Підлітки: осуд однолітків, адже саме оцінка однолітків стає для них найголовнішою.

Якщо Ваша дитина чогось боїться, що робити, або від чого краще утриматися?

  1. Краще не забороняти дитині відчувати страх, говорити про нього: «не бійся»;

не заперечувати: «та нічого страшного тут нема»;

не соромити: «це ти такий боягуз?».

На жаль, ми часто соромимо дітей, коли вони не можуть справитись зі своїм страхом. Але правда в тому, що коли дитина боїться, вона не може впоратись зі своїм страхом, якби не хотіла, так як страх  заполонив не лише свідомість, те що ми можемо контролювати, але й підсвідоме та несвідоме.

Ці фрази залишають дитину один на один зі своїми почуттями, своїм страхом, добавляючи відчуття провини, сорому: «Дорослі кажуть, що це не страшно, а мені страшно. Зі мною щось не так».

  • Зайва драматизація події може погіршити ситуацію, зафіксувати її у свідомості дитини.
  • Якщо у дитини з’явився страх і тривалий час не проходить, зверніть увагу на гармонійність вашої сімейної системи.
  • Спробуйте дізнатися, чого саме боїться дитина. Назвати страх, це вже вагомий крок до вирішення проблеми, адже так ми знаємо, про що говорити.
  • Замість слів «Не бійся», підтримайте дитину, скажіть що ви розумієте, що вона боїться.
  • Дізнайтеся причину появи тривоги. Звідки з’явився страх. Але зауважте, якщо дитина не хоче говорити в даний момент, краще запитати її пізніше.
  • Підтримайте дитину, надайте сили справитись. Це можна зробити за допомогою різних методів, одні з яких:

– казка, в якій головний герой схожий на вашу дитину і справляється з перепонами;

– гра: чого боїться темрява. Ліхтарика? Давай візьмемо чарівний ліхтарик і проженемо темряву…

Якщо у вашої дитини з’явився страх, слід звернути увагу на його стійкість. Якщо страх не проходить роками, заважає життю дитини та сімʼї слід звернутися до спеціалістів.